Великий світоч духу!

 

     

Серед великих світочів духу, яких дали людській цивілізації народи нашої країни, одне з найпочесніших місць належить Тарасові Григоровичу Шевченку.

Образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам'ять української нації..



З цим іменем сьогодні на планеті ідентифікується Україна та українці. І хто б ти не був, де б не жив, той, хто перечитає "Кобзаря", не зможе уявити своєї долі без Шевченка. Таким постав сьогодні геній Шевченка. А все, чого торкнеться геній, стає вічним. Вічною стала творчість Кобзаря, вічною буде і муза всього його життя – Україна, вистражданий ідеал оновленої землі, "де… буде син, і буде мати, і будуть люде на землі".

Щасливу долю поет зичив усім нам, своїм нащадкам. І ми, сьогоднішні, маємо бути гідні свого високого земного призначення – бути на своїй землі, у своєму домі, ім’я якому - Україна - щасливими людьми! Це також один із заповітів Великого Кобзаря…

На Чернечій горі

На Чернечій горі

Спочиває Тарас –

Наш великий письменник і «батько»,

Котляревський Іван,

Його слава ніколи не згасне.

Тихо води свої несе річка Дніпро,

А дівчата виспівують пісню,

Як в дяка ти учивсь,

Як ягнята ти пас,

Як сльозами гіркими вмивався,

Як старенький кобзар

Тобі пісню співав,

І з Оксаною ти зустрічався.

Гідно вистояв ти 

Те прокляте життя,

Що тепер воно вже на папері,

Спи спокійно, Тарасе,

Ми здійснили наказ,

«Заповіт» твій тепер уже в слові.

І бандура жива,

На ній струни ще є,

Бо і пісня твоя не вмирає,

І «Кобзар» твій живий,

Він для нас є святий,

І народи його всі читають.

Ірина КУЛИНИЧ, м. Сокаль