У кожного народу є свої співці-провидці, в серцях яких, мов
у той океан могутній, вливаються всі радощі і болі, вся мудрість народу, які по вінця наповнила щедре серце Тараса Шевченка.
Постать Кобзаря зростає в
свідомості і в очах культурного світу з року в рік.Без постаті Великого Кобзаря неможливо уявити Україну. Його твори є актуальними й сьогодні, бо адресовані минулому, нинішньому й майбутньому поколінням.
Тараса Шевченка ми розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Ми на вічному шляху до Шевченка і поки наш народ матиме в руках «Кобзаря», не переведуться в Україні люди, які відроджують праведність, духовність, силу народу.
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами,
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами (М.Рильський).
Оцінюючи сьогодення, ми повинні частіше оглядатися назад,
щоб не забувати про ту дорогу страждань, злигоднів та кривавої боротьби, яку здолав наш народ, і "незлим тихим словом"
згадувати народних пророків,борців за долю рідної земл
і.